Виплив, -ву, м.
1) Истеченіе, изліяніе.
2) Истокъ.
Завали́ти Cм. завалювати.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Кровожерний, -а, -е. Кровожадный. Були ми кровожерними яструбами-рарогами.
Ночувальниця, -ці, ж. Ночлежница, ночевальщица.
Обрубувати, -бую, -єш, сов. в. обрубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Ой у полі криниченька обрубленая.
Повнісінький, -а, -е. Совершенно полный, полнехонький. Засіки повнісінькі грошей. Хазяїн (торбу) взяв, повнісіньку червінцями й напхав.
Предузвілля, -ля, с. = предозвілля.
Соняшничиння, -ня, с. соб. Стебли подсолнечника.
Хилкий, -а, -е. Гибкій, легко нагибающійся. Хилку лозинку і снігирь зігне.
