Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сіпака

Сіпака, -ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. І. 89.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІПАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІПАКА"
Віддути, -ся. Cм. віддимати, -ся.
Душогу́б, -ба, м. = душогубець.
Ковмір, -ра, м. Воротникъ. У його на сертуці був червоний ковмір. Ком. II.
Кожушаний, -а, -е. Относящійся, свойственный кожуху. Кожушана латка за рідного батька. Ном. № 11162.
Кривувати, -вую, -єш, гл. Быть хромымъ. Я кривуючи живу. Г. Барв. 226.
Ле́глий, -а, -е. Залежалый, затхлый, прѣлый (о мукѣ).
Мет, -ту, м. = мент. В один мет. Ном. № 7741.
Річенька, річечка, -ки, ж. Ум. отъ річка.
Таргання, -ня, с. Дерганіе, тасканіе. Шейк.
Шушкати, -каю, -єш, гл. Шептать. Вх. Лем. 486.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СІПАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.