Вилуплювати, -люю, -єш, сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл.
1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Тріску на одвірку вилупила.
2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. Вилупила вона ту дитину.
3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш.
4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран.
Доброчи́нність, -ности, ж. Благодѣяніе, благотворительность. За мою доброчинність така мені дяка.
Довгоні́г, -но́га, м. Длинноногій.
Досу́гий, -а, -е. Престарѣлый. Це дуже досуга жінка: літ з вісімдесят.
Заоді́тися, -нуся, -нешся, гл. Одѣться.
Купля, -лі, ж.
1) Купля, покупка. Ні дар, ні купля. Купля руки пече, а продаж гріє. Сей Іваненко напропале закохався у ярмарках, у куплі та в продажі.
2) Покупка, купленный предметъ. Ідіть подивіться на мою куплю.
Незлагока, -ки Несогласіе, разладъ. Бо ти старий, а я молода, то буде нами незлагода.
Прах, -ху, м. Прахъ. Обох земля присипле своїм прахом. Ясен міч твоєї головоньки не йме, на прах роспаде.
Урешті нар. Наконецъ.
Фолюшарь, -ря, м. Сукновалъ.
