Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гетьманець

Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 281.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЕТЬМАНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЕТЬМАНЕЦЬ"
Грана́та, -ти, ж. Драгоцѣнный камень, гранатъ. На шиї гранати, корали, дукачі, як жар горять. Стор. II. 29.
Кріслечко, -ка, с. Ум. отъ крісло.
Маму́нка, -ки, ж. Кукла. Вх. Лем. 434.
М'язі, -зів, м. мн. Мускулы. Вх. Пч. І. 14.
Намаща́ти, -ща́ю, -єш, гл. = намащувати. Чимсь треба намащати оцю виразку, то вона швидче загоїться, — лоєм, чи що б то. Канев. у.
Наскось нар. Наискось. О. 1861. XI. Свид. 34.
Опарканювати, -нюю, -єш, сов. в. опарканити, -ню, -ниш, гл. Обносить, обнести заборомъ. Желех.
Погрузити, -жу, -зиш, гл. = згрузити. Погрузили так дорогу, що хоч не їдь.
Подлубатися, -баюся, -єшся, гл. 1) = подлубати. 2)у голові. Сильно подумать.
Уланів, -нова, -ве Принадлежащій улану. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЕТЬМАНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.