Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гетьманець

Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 281.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЕТЬМАНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЕТЬМАНЕЦЬ"
Ди́ба нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.
Зарі́к, -ро́ку, м. Зарокъ, обѣтъ. Зарік положив не женитись. Г. Барв. 14.
Навши́рки и навши́ршки, нар. = завширки.
Омамити, -млю, -миш, гл. Очаровать, обворожить. Окаянний пройдисвіт так усіх омамив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки. К. ЧР. 268.
Потокмитися, -млю́ся, -мишся, гл. Условиться, договориться. Вх. Зн. 70.
Притошний, -а, -е. Удобный, подходящій, идущій къ лицу. Мнж. 190.
Пропалити Cм. пропалювати.
Струмок, -мка, м. Ручеекъ. Ум. струмочок. Лев. Пов. 191. Задзюркотіли по улицях струмочки. МВ.
Трибушон, -на, м. Штопоръ. Желех.
Шенелія, -лії, шене́ля, -лі, ж. Шинель. Ти, москалю, і добрий чоловік, та шенелія твоя злодій. Ном. № 816.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЕТЬМАНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.