видний
Видний, -а, -е. 1) Ясный, видный. Ніч була славна, тепла, видна. По видному. Когда свѣтло. 2) Видимый. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні. Ум. видненький, виднесенький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 157.
Том 1, ст. 157.