Вибивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вибити, -б'ю, -єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. вибивати очі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у потилицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? ( Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184. 12) вибивати тропака. Откалывать трепака. Стор. МПр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з сили. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.

Кримка, -ки, ж. 1) Крымская соль. Несли подарки пред собою: пирії завдовшки із аршин і соли кримки і бахмутки. Котл. Ен. 2) Шапка изъ крымскихъ барашковъ. Желех. 3) Проказа? У його матері кримка, — така болість, що й не вигоїть. Екатеринодаръ. ( Залюбовск.).

Нагорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нагорну́ти, -ну́, -неш, гл. Нагребать, нагрести. Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. Рудч. Ск. І. 56.

Нелюда, -ди, об. Нелюдимъ, нелюдимка.

Одначе нар. = однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. АД. І. 114. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать. Рудч. Ск. І. 118.

Павидло, -ла, с. Родъ густого варенья изъ растертыхъ ягодъ или яблокъ.

Пестіння, -ня, с. Ласки, нѣжности. Теодозя знов пригорнула її до себе і поцілувала. Гані так стало гидко те лукаве пестіння, що вона відсунулась трохи од неї до вікна. Левиц. І. 482.

Пооблямовувати, -вую, -єш, гл. Окаймить (во множествѣ).

Ромен, -ну, м. = роман 1. Ромен-зілля, ромен-зілля по дорозі розстилається. Чуб. V. 278.  

Спражній, -я, -є. = справжній. Та й у батенька не знаю добра, ані добра, ні роскоші, ні спражнього лиха. Чуб. V. 224.