Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перебувати I

Перебувати I, -ва́ю, -єш, сов. в. перебути, -буду, -деш, гл. 1) Пробивать, пробыть. Днів два або й три перебудемо. МВ. І. 62. Перебудь там, поки сповіщу тебе. Єв. Мт. II. 13. 2) Обходиться, обойтись, прожить безъ чего. Не родив мак, перебудем так. 3) Переживать, пережить. Як настане ніч, поки її перебудеш, то дуже довгою вона тобі стане. Драг. 63. Наші злидні ваше багатство перебудуть. Ном. № 1611. Що буде, те й буде, — ми все перебудемо. МВ. (О. 1862. ІІІ. 58). А я тую чорну хмару рукавцем, розмаю, перебула поговір, перебуду неславу. Чуб. V. 144. 4) Только сов. в. Перебывать. За день скільки вас перебуде. Здається, не було хати в селі, де б я не перебула наймичкою. Г. Барв. 365.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 110.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕРЕБУВАТИ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕРЕБУВАТИ I"
Безчуття, -тя, с. Безчувствіе, безсознательность. К. ПС. 55.
Богочко, -ка, м. Ум. отъ біг, бог.
Горо́хв'яник, -ка, м. Лепешка изъ гороха. За ними підтюпцем поспішали з горохв'яниками і всякими ласощами. Кв.
Запина́ло, -ла, с. 1) Все то, чѣмъ можно завѣситься, закрыться, напримѣръ, платокъ. З землі вставала важка пара, закутувала все в своє вохке запинало. Мир. ХРВ. 297. 2) Черный капюшонъ у монахинь. Рудч. Чп. 248.
Націляти, -ля́ю, -єш, сов. в. націлити, -лю, -лиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить.
Недомовляй, -а, -е. Косноязычный. Хотіла мене мати за сьомого дати; аж той сьомий такий недомовлий. Чуб. V. 497.
Позаржавлювати, -влюємо, -єте, гл. = позаіржавлювати.
Рум 2 меж. = рип, меж. В суботу інспектор рум до хати. Св. Л. 222.
Світання, -ня, с. Разсвѣтъ. Сон веселіш снився.... на світанні. Мкр. Г. 37. У вікно вже світання синіє. МВ. ІІ. 105.  
Урожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. уродитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Родиться. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Ном. № 6150. Який вродивсь, таким і вмерти. Ном. № 3209. 2) Урожаться, уродиться. Там вони врожаються і цвітуть. О. 1862. VIII. 16. Вродилось просо таке славне. Рудч. Ск. II. 136. Та вродиться та льониченько. Мет. 34. Впори мілко, посій рідко, уродиться дідько. Посл. де не посі́й, то вро́диться. Вездѣ онъ, во все вмѣшается. Ном. № 2787. 3) Появиться сразу, неожиданно появиться. Поки півні заспівали, — вже вродилась криниця. Рудч. Ск. II. 119. Він так і вродивсь перед моїми очима. МВ. (О. 1862. III. 61).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЕРЕБУВАТИ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.