Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ристю

Ристю нар. Рысью. Cм. ристь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 18.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИСТЮ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИСТЮ"
Віхтелиця, -ці, ж. Буря, вихрь. Вх. Лем. 399. Вх. Уг. 231.
Галуза, -зи, ж. Вѣтвь. Гол. І. 206. Ум. галузка. Ном. № 1045; Галузонька. Є у лісі галузонька. Гол. І. 206.
Гребеня́стий, -а, -е = Гребенатий. Несло на гребенястій хвилі. Мир. ХРВ. 359.
Замо́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. замочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Замачиваться, замочиться, обмачиваться, обмочиться. Через річку брела — да й замочилася, зайшла до сестри — пересушилася. Чуб. V. 107. 2) Шутливо: выпить водки. Замочмеся! Вх. Лем. 416.
Занести́, -ся. Cм. заносити, -ся.
Побадьорнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться бодрѣе. Мир. ХРВ. 257.
Поставати II, -стаємо́, єте́, гл. Стать (о многихъ). Поставало їх багато: коли б ще два стало, то й достали б його. Рудч. Ск. І. 7.
Поточина, -ни, ж. 1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. Гол. II. 427. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки. МУЕ. III. 47. 2) Русло потока.
Собі мѣст. дат. пад. отъ себе. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1.
Угудина, -ни, ж. = огудина. Черн. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИСТЮ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.