Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Джа! меж.
1) Цыцъ! Смирно! Їжте, гості, а ви, діти, джа!
2) Подражаніе звуку розги при ударѣ, а потому употребляется въ разговорѣ съ дѣтьми въ значеніи удара розгой.
Майструва́ти, -ру́ю, -єш, гл. Мастерить, дѣлать. Ішли майстрі на Сіянську гору деревні рубати, церкву майструвати. Коло хлівця татусь майструє домовину.
Опатський, -а, -е. Аббатскій. Маха головою як опатська кобила.
Посвататися, -таюся, -єшся, гл. Посвататься. Коли так по Семені, другого дня, і не сподівалась, і не снилось мені, та й посватавсь він.
Постарий, -а, -е. Староватый, пожилой. Вже постарий чоловік Онопа. Стоїть якась постара замучена молодиця.
Руштунок, -нка, м. = риштунок.
Татарщина, -ни, ж.
1) Татарщина, татарскіе обычаи, привычки.
2) Татарская земля.
Шинкарство, -ва, с.
1) Продажа спиртныхъ напитковъ.
2) соб. Кабатчики. Пани купці, славні правці, шинкарство, міщани об сім Різдві усі в нові убрались жупани.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.
