Бастрюк, -ка, м. = байстрюк.
Будинковий, -а, -е. Относящійся къ строенію, зданію. Вапна будинкова.
Городови́й, -а́, -е́. Городовой. Городові козаки. Городова старшина.
Завихри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Поднять шумъ. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив.
Замокрі́ти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ; вспотѣть. Аж замокріла йому чуприна од поту.
Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.
Небожчиця, -ці, ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали.
Пажила, -ли, ж. ? Вишептати (уроки)... од жил... од пажил... Прибудь же і моїй корові... в жили і в пажили.
Стадник, -ка, м.
1) Пастухъ лошадей. У Гребинки повидимому пастухъ рогатаго скота: Вже панський стадник Опанас, покинувши товар, що пас, з кишені витягнув сопілку.
2) Жеребець при стадѣ кобылъ.
3) Быкъ при стадѣ коровъ.
Урма, -ми, ж. Мѣсто, по которому гоняютъ скотъ, покрытое слѣдами его ногъ, дорога, протоптанная скотомъ. На урмах хліб дуже гарний роде.
