Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поцьков

Поцьков, -ву, м. Травля, натравливаніе (собаками). Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЦЬКОВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЦЬКОВ"
Бичовий, -а, -е. Припряженный въ добавленіе. Cм. бичувати 1.
Блаженний, -а, -е. Блаженный. Блаженний муж на лукаву не вступає раду. Шевч.
Віддерти, -ся. Cм. віддирати, -ся.
Віянка, -ки, ж. = віяння 2. Аф. 351.
Воїн, -на, м. = вояка. Гей, Максиме полковнику, ти славний воїну! гей випусти з Жаботина хоч лядську дитину. Н. п.
Мази́ло, -ла, с. 1) Матерьялъ, которымъ мажуть. 2) Снарядъ, которымъ мажуть. Cм. квач. Рудч. Чп. 251. І мазниця, і мазило уже мені надостило. Чуб. V. 1061.
Пестуха, -хи, ж. Баловница; нѣженка. Ум. пестушка.
Ропище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ имѣется въ землѣ нефть. Шух. I. 15.
Рострушувати, -шую, -єш, сов. в. роструси́ти, -шу, -сиш, гл. Раструшивать, раструсить, разсыпать.
Сіменатий, -а, -е. = сіменястий. Вх. Зн. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЦЬКОВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.