Буковинка, -ки, ж.
1) Ум. отъ буковина 1, 2. Буковинка сі розвила.
2) Жительница Буковины. Ум. буковиночка, буковинонька.
Вивчати, -ча́ю, -єш, сов. в. вивчити, -чу, -чиш, гл.
1) Выучивать, выучить.
2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать.
3) Изучать, изучить.
Вихованець, -нця, м. Воспитанникъ.
Залютува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Прійти въ ярость.
Колодка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Гриць... устав з колодки. 2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти колодку, пока не откупится. віддавати колодку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. 3) = колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. 4) = колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. 5) Ступица въ колесѣ. б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. Cм. шкафа. 7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. 8) Висячій замокъ. 9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Ум. коло́дочка.
Оправдовуватися, -вуюся, -єшся и оправдуватися, -ду́юся, -єшся, сов. в. оправди́тися, -джуся, -дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хто ся оправдує (а зовсім винний), того як гору вздув. Циган оправдився. Оправдалась премудрість од дітей своїх усіх.
Піввідерко, -ка, с. Полуведро.
Присудник, -ка, м. Состоящій подъ чьей властью, подвластный. А він каже (бачте, присудникам вже своїм): «Іди по воду!»
Проциндрити Cм. проциндрювати.
Уперіщити, -щу, -щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить.
