Бунчук, -ка, м.
1) Одинъ изъ знаковъ гетманскаго достоинства: древко съ металлическимъ яблокомъ на концѣ, подъ которымъ свѣшивался лошадиный хвостъ. Козаки добре зробили: бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. бунчуком, бунчука стояти. Стоять вертикально? Ого, напрутив! так бунчуком (бунчука) і стоїть.
Відсахнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Отшатнуться отъ кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. 2) Оставить кого, отшатнуться отъ кого; отстать, отвязаться отъ кого. До батька не йду жалітись. Батько не мати, — відсахнувся. Одсахнувсь жінки й дитинки. Коли б мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося.
Ґала́нки, -ків, м. мн. Подштанники.
Дик, -ка, м. Дикій кабанъ.
Догуля́ти, -ся. Cм. Догулювати, -ся.
Позливати, -ва́ю, -єш, гл. Слить (во множествѣ). Позливала недоїдки в миску і дає мені їсти.
Поохрещуватися, -щуємося, -єтеся, гл. Окреститься (о многихъ).
Почухатися, -хаюся, -єшся, гл. Почесаться (на зудящемъ мѣстѣ).
Свинина, -ни, ж. 1) Свинина. Нема над рибу линину, а над мясо свинину. 2) Свинья. Не можеш (гадино) їдь пустити а ні в челядині, а ні в худобині, а ні в свинині. (Заклинаніе отъ укуса змѣи). Ум. свининка.
Сторукий, сторучний, -а, -е. Сторукій. Батьку, брате! чом я не сторукий? Тисячі свічок палали в сторучних лихтарах.