Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Жижаки́, -кі́в, м. мн. = дріжаки.
Здих, -ху, м. Издыханіе. Нема на вас здиху.
Маркі́тно нар. 1) Скучно, невесело. 2) Жутко.
Неправий, -а, -е. 1) Несправедливый.
2) Неправосудный.
Поладитися, -джу́ся, -дишся, гл. Помириться. Вони сваряться та й поладяться.
Потоптатися, -пчуся, -чешся, гл. Потоптаться.
Розбештати, -таю, -єш и розбештувати, -тую, -єш, гл. Разбаловать, развратить. Оці його могоричі та трахтирі і розбештали.
Тровлюк, -ка, м. Соловей.