Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

освідчити

Освідчити, -ся. Cм. освідчати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСВІДЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСВІДЧИТИ"
Библійний, -а, -е. Библейскій.
Зміток, -тка, м. Изношенный лапоть. Вх. Зн. 22. Желех.
Кавунка, -ки, ж. см. кавун.
Людорі́з, -за, м. Убійца, разбойникъ. Мир. ХРВ. 321.
На́сильці, нар. Насильно.
Падалишний, -а, -е. , падалишній, -я, -є. 1) Выросшій изъ высыпавшагося зерна или сѣмени. Падалишнє жито. 2) Незаконнорожденный. Андрій з падалишних. Харьк. г.
Поганьбити, -блю́, -би́ш, гл. Охулить, осрамить. Старий його поганьбив. Чуб. II. 335.
Професорський, а, а. профессорскій
Соннивиця, -ці, ж. = сонливиці. Мил. 34.
Стебнувати, -ну́ю, -єш, гл. Строчить. Гайс. у. Гол. Од. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОСВІДЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.