Безпалок, -лка, м. и безпалько, -ка, м. Человѣкъ, не имѣющій одного или нѣсколькихъ пальцевъ; безпалый.
Векати, -каю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ: ве. 2) Выражать отвращеніе. 3) Рвать, имѣть рвоту.
Гаптариха, -хи, ж. Жена золотошвея.
Кора, -ри, ж. Кора. Короста ні велика, ні мала, як дубова кора. Ум. кірка.
Мая́к, -ка́, м. 1) Призракъ? Ой іде якийсь маяк; ангели десь то, не люде засвітили так всюди. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Ворони... сіли на маяку, що на горі посеред лісу.
Опасок, -ска, м. Ремень для ношенія бандуры черезъ плечо.
Піжити, -жу, -жиш, гл.
1) О дождѣ: сильно лить.
2) Бить, колотить (человѣка). Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить.
Поморхнути, -ну, -неш, гл. Сморщиться. А на вроду який? увесь поморх, а ходи, а мова яка! Гніздо своє мощу... на старих поморхлих дубах. Поморхнуть кавуни, як між огірками лежатимуть, — так і побрижжуться, як халява.
Розітлітися, -лі́юся, -єшся, гл. Разгорѣться. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди.
Ставець, -вця, м.
1) Деревянная тарелка. Кожному старцю по ставцю.
2) Цилиндрическій сосудъ съ дномъ для печенія пасхальныхъ хлѣбовъ.
3) Конусообразная куча дровъ, приготовленная для выжиганія угля.
