Віянка, -ки, ж. = віяння 2.
Гільтяй, -тяя, м. и пр. = гультяй и пр.
Грома́да, -ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Слухайте ж, панове громадо! По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Турки село грабували, громадами людей гнали. Ум. Грома́дка, грома́донька. Грома́дочка.
Громадя́нин, -на, м. Членъ грома́ди, членъ общества. Оце зібралися ми, панове-громадяне, про от що розсудить. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс.
Захолонуты, -ну, -нешъ, гл. Простыть. Добре буде, якъ захолоне. Винъ такъ и захоловъ.
Купатися, -паюся, -єшся, гл. Купаться. Хто по кладці мудро ступає, той ся в болоті не купає. Душно мені: ходім, дочко, до ставка купатись.
Ненадія, -дії, ж. Безнадежность, отчаяніе.
Нетямки нар. Не понимая, безсознательно. Пускали нетямки великі добра з рук.
Похиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. похилити, -лю, -лиш, гл.
1) Склонять, склонить, наклонять, наклонить. Скрізь же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, шумиш, гудеш, висвистуєш, тирсу похиляєш. Тогді Кішка Самійло... на чердак виступав, червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені винімав, роспустив, до води похилив.
2) = похилятися, похилитися. «Десь у мене був з кулями гаман, — я ж тобі гостинця дам». Як став йому гостинці посилати, став татарин з коня похиляти. похилило на нас. Склонилось въ нашу сторону.
3) Преимущ. сов. в. Пойти куда. Хведір... тихо похилив по за церквою.
Скаргуватися, -гуюся, -єшся, гл. = скаржитися. Перед Богом вовк скаргувався.
