Берека, -ки, ж. Раст. Pyrus torminalis Ehrh.
Довгоши́йка, -ки, ж. Съ длинной шеей. Там така довгошийка! Як у гуски шия.
Дублени́стий, -а, -е. Красножелтоватый, цвѣта дубленой кожи. Квіток дубленістий.
Дубро́ва, -ви, ж. 1) Дубовый лѣсъ. 2) = діброва. Ум. дубрі́вка, дубрі́вонька. На дубрівці пасу вівці, в долині не був єм. Зеленая дубрівонько! чого в тебе пеньку много, зеленого да ні одного?
Крислатий, -а, -е. Вѣтвистый, развѣсистый. Бересток крислатий.
Опадати, -да́ю, -єш, сов. в. опасти, опаду́, -де́ш, гл.
1) Опадать, опасть. Ой на дубі кучерявім широкий лист опаде. Вітер повіє, сонце пригріє, роса опаде.
2) Нападать, напасть, наброситься со всѣхъ сторонъ. Отсе біда мене опала з тими чужоземцями! Лихі, худі собаки опат санки.
Особий, -а, -е. Особый, отдѣльный. Царедворці дали незнайку особу хату.
Салдатченко, -ка, м. Сынъ солдата.
Титулувати, -лую, -єш, гл. Титуловать, называть по титулу.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Чорт зна що, не Брути! Чорт зна що плутає. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Чорт його зна, як і вчитись. Чорт батька знає, як співають! Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. 2) Родъ игры. Ум. чортик, чорто́к. Ув. чортисько, чортище. Чортяка.
