Байковий, -а, -е. = баєвий. У байковій юпці вона мені все на думці.
Вигортатися, -таюся, -єшся, сов. в. вигорнутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Выгребаться, выгресться.
2) ви́горнутися з біди. Вывернуться.
Відгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками.
Від'Їхати Cм. від'їздити.
Дурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дурів. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. 2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. Чого ти дурієш? де твій розум?
Зсовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. зсунутися, -нуся, -нешся, гл. Сдвигаться, сдвинуться. З глузду зсунутися. Рехнуться. Стара з глузду зсунулась, мов собака з соломи.
Клопотати, -почу, -чеш, гл.
1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, — нехай погуляє дівчиною. не клопочи мені голови. Не надоѣдай мнѣ! Не приставай ко мнѣ!
2) Озабачиваться о чемъ. Клопочуть нянькою, так я й пришила.
Розгромляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розгроми́ти, -млю́, -миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив.
Розсолода, -ди, об. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ. Ич який розсолода!
Умережити, -жу, -жиш, гл. 1) Украсить узорами. 2) Уплесть, съѣсть. Сім пирогів умережу та ляжу — полежу. Сей кусок як умережиш, так і піч перележиш.