назорити
Назори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Усмотрѣть, замѣтить. Він їх ще уперед назорив, що вони прийшли туди. Впала вона мені добре в око, ледві я її назорив. Вони (злодії) і назорили, шо у батюшки така добренна патериця з срібною головкою.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 490.
Том 2, ст. 490.