Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

назорити

Назори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Усмотрѣть, замѣтить. Він їх ще уперед назорив, що вони прийшли туди. Конст. у. Впала вона мені добре в око, ледві я її назорив. МВ. (КС. 1902. X. 150). Вони (злодії) і назорили, шо у батюшки така добренна патериця з срібною головкою. Мнж. 107.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 490.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЗОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЗОРИТИ"
Гишпанка, -ки, ж. Испанка.
Голубо́чок, -чка, м. Ум. отъ голуб.
Гу́лий I, -а, -е = Ґулий.
Жуга́ло, -ла, с. = жигало.
Зажартува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Подшутить.
Лиса́н, -на, м. = лисак 2 (о лошади). Желех.
Новомлинка, -ки, ж. Родъ водки. КС. 1883. VII. 497.
Постухати, -хаємо, -єте, гл. Уменьшиться опухоли (во множествѣ).
Проскавучати, -чу́, -чи́ш, гл. Провизжать (о собакѣ).
Пряшечка, -ки, ж. Ум. отъ пряха.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАЗОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.