Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

назувати

Назува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. назу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть на ноги, обувать, обуть. Бери чобіт, назувай! На ногах черевички нові..., ще не назувані. Св. Л. 74.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 490.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЗУВАТИ"
Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Восьмеро числ. Восемь душъ, штукъ.
Коцарювати, -рюю, -єш, гл. Дѣлать ковры. Желех.
Лівцу́нка, -ки, ж. = лівачка. Вх. Зн. 33.
Охвачувати, -чую, -єш, сов. в. охвати́ти, -чу, -тиш, гл. = обхоплювати, обхопити.
Переспівати I Cм. переспівувати.
Під'ядлівчак, -ка, м. пт. Sitta euroраеа, поползень. Вх. Лем. 449.
Приглянутися Cм. приглядатися.
Решітник, -ка, м. 1) Продающій рѣшета. 2)га́динець. Раст. Veronica Chamaedrys. Шух. І. 20.
Роспустниця, -ці, ж. Развратница. Ой улиця роспустниця. Мил. 69.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.