Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мутити

Мути́ти, мучу́, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТИТИ"
Ворочок, -чка, м. Ум. отъ ворок.
Гаяти, -гаю, -єш, гл. 1) Замедлять, задерживать. Ой матінко, та не гай мене! в велику дорогу виряжай мене! 2) гаяти час. Терять время, медлить. Не гаймо щасної години. Г. Барв. 192. Побрались ми у Любчики, не гаявши часу. МВ. ІІ. 134.
Копійчаний, -а, -е. Копеечный, стоющій копейку. Ми громадяне, а то все суччя копійчане, бадилля сьітове. Гліб. Копійчані бублики.
Набреха́ти Cм. набріхувати.
Підо.. Всѣ глаголы, начинающіеся приставкой підо... Cм. піді..
Причірть въ выраж.: у причірть. Равно съ краями. Наливай у причірть. Лебед. у.. Cм. упричерть.
Провожати, -жа́ю, -єш, гл. = проводити. Провожала, сина, мати. Шевч. 32.
Радісний 2, -а, -е. Радостный, веселый. Не радісною вісткою тебе стрічатиму. Стор. МПр. 56.
Рощ... = розч..
Умаляти, -ляю, -єш, сов. в. умалити, -лю, -лиш, гл. Умалять, умалить, уменьшать, уменьшить, сокращать, сократить. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, — свиня звалить і віка умалить. Ном. № 7094. Чи я її по личеньку вдарив, чи я її здоров'я умалив? Мет. 271.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.