Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мутити

Мути́ти, мучу́, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТИТИ"
Відгоріти Cм. відгоряти.
Глота, -ти, ж. = гліт. Вх. Зн. 21. Подольск. г.
Дітва́ччя, -чя, с. соб. Подростки, дѣтвора. Вх. Зн. 15.
Досві́дчити, -ся. Cм. досвідчати, -ся.
Коловатиця, -ці, ж. 1) = коловатень. 2) Вертячка, веретенница (овечья болѣзнь). Желех.
Проклінниця, -ці, ж. Та, которая проклинаетъ. Гн. II. 126.
Смітина, -ни, ж. Соринка. (Вони) смітини послідньої не стоять. Мир. ХРВ. 266. Ум. смітинка.
Спустити, -ся. Cм. спускати, -ся.
Сцільник, -ка, м. = стільник. Маркев. 17, 169. Ум. сцільничо́к. Стор. І. 61.
Украдатися, -даюся, -єшся, сов. в. украстися, украдуся, -дешся, гл. 1) Избѣгать, избѣгнуть встрѣчи съ кѣмъ, уходить, скрываться, скрыться. Його вона шукала — побачитись, а він украдався, та й не бачила таки. Лебед. у. 2) Пробираться, пробраться, прокрасться, вкрасться. Увечері якось укрався в сіни. О. 1862. I. 33. Та недосвіт перед світом в садочок укрався. Шевч. 651. Вкралося горе. Шевч.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.