Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мутити

Мути́ти, мучу́, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТИТИ"
Гладунка, -ки, ж. = гладун 2. Вх. Пч. II. 16.
Ґура́льня, -ні, ж. Водочный заводь.
Зірко 2 нар. Звѣздная ночь. Н. Вол. у.
Їхатоньки гл. ум. отъ ї́хати. Марисини три брати коники сідлают, гдесь їхатойки мают. Н. п.
Куділка, -ки, ж. Раст. Хвощъ, Equisetum. Вх. Уг. 248.
Надриґа́нчик, -ка, м. Щеголь, франть. То шевчики, такі є надриґанчики, — як у місті. Ном. № 10838.
Поблаголовити, -влю́, -ви́ш, гл. Поблагословить. От їх поблагословили і одружили. Рудч. Ск. II. 48.
Попідголюватися, -люємося, -єтеся, гл. Подбриться (о многихъ).
Порозстановляти, -ляю, -єш, гл. = порозставляти.
Сияти, сияю, -єш, гл. = сяти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.