Дара́ба, -би, ж. Плоть изъ сплавного лѣсу. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає.
До-Ще́ти нар. = до-щенту.
Знатуритися, -рюся, -ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь.
Зстародавна нар. Издревле.
Осел, осла, м. Оселъ. Набув, як сокола, а тяжко збути, як осла.
По пред. 1) По. Не по чім і б'є, як не по голові. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? Подзвонили по дитяті у великий дзвін. Дзвонять по душі. Служила вона по своїх, служила по жидах, служила й по купцях. Трудно стало старенькій по людях жити. Треба дітей пускати по людях. Чувати було по людях, що вони живуть собі як риба з водою. Їздили по знахурах та по знахурках округи верстов за сто. 2) Послѣ. По шкоді і лях мудрий. Коли тревога, то до Бога, а по тревозі забув о Бозі. Тепер Логвинова земля, а по десяти літях знов буде Лаврінова. по всьому. Послѣ всего. от і по грошах. Вотъ ужъ и нѣтъ денегъ. вже по йому, по їй. Онъ уже умеръ, она уже умерла. Ого, вже тепер буде по нім. було́ би по мні, — пропалъ бы я, конецъ былъ-бы мнѣ. Як не буде миленького, то буде по мені. 3) Съ, въ. По кавунах малий наїдок. Висиділа перепілочка діти, а сама пішла в садочок сидіти. Ой що ж мені, дітки, по вас, коли мого перепелочка не маш. 4) За. Чи не вийде стара мати по холодну воду? Вернувсь по той чобіт. Його по смерть посилати, то нажитись можна. Прийшла по мене вся моя родина. До кого ж мені тут по роботу вдатись? 5) по коне́ць. Въ концѣ. По копець греблі там стоять верби. 6) — по нім усього надійся. Отъ него всего можно ожидать. 7) що ж по тому? Что же изъ этого? Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю. 8) по тім, по чім. Тѣмъ, чѣмъ. По тім козак славен. А ти, дівко, по чім славна? Хиба що багата. 9) по тверезому, по п'яному. Въ трезвомъ, пьяномъ видѣ. По тверезому про се поговоримо.
Усукати, -чу, -чеш, гл. Ссучить Ой устав, устав, три свічки всукав. Бурлак свічки до церкви не всуче.
Фалатати, -таю, -єш, [p]одн. в.[/p] фалатнути, -ну, -неш, гл. Рвать, разорвать въ куски. .
Хлопкувати, -кую, -єш, гл. Служить. Ой не схотів же ти мені, хлопку, хлопкувати, і будеш же ти панам ляхам стадо напувати.
Чухрій, -рія, м. Вшивецъ.