Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мельнути

Мельну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ моло́ти. Язичок мельне, та й у кут, а стіну натовчуть. Ном. № 1122.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 416.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЛЬНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЛЬНУТИ"
Адзу́с! 1) Cм. союзъ А, 6. 2) = Дзу́ски.
Біґарь, -ря, м. = бігарь = биґарь. Гн. І. 89.
Виплюнути Cм. випльовувати.
Дві́ста чис. = Двісті. Мали ми тоді більше як двіста бжіл. Федьк. Пов.
Кіть-кіть! меж. Катится. І перекинулась клубочком, кіть-кіть з Олимпа як стріла. Котл. Ен. IV. 37.
Колихалочка, -ки, ж. Та, которая качаетъ колыбель (няня). І до печі куховарку найняв, і до пива пивоварочку, до колиски колихалочку. Чуб. V. 1122.  
Мерля́к, -ка, м. Трупъ, мертвець.
Мицькови́на, -ни, ж. Сукно изъ шерсти молодыхъ овецъ. З мицьковини як би пошив опанчу, то носив би. Камен. у.
Сухорлявець, -вця, м. Сухощавый человѣкъ. Желех.
Умінний, -а, -е. = умілий. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕЛЬНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.