Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Крубочки, -ків, мн. Родъ вышиванья.
Кужелити, -лю, -лиш и кужелитися, -люся, -лишся, гл. Клубиться, кружиться. Дивлюсь, коли з-за садка дим кужелить, що й Боже! коли слухаю: бов, бов! Вітер кужелить. Чад і дим з нори кужелиться.
Оплета, -ти, ж. Плетенье, плетеная вещь.
Паламарівна, -ни, ж. Дочь пономаря.
Погреб, -бу, м. = погріб. Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб.
Православницький, -а, -е. Относящійся къ православному, ему принадлежащій. Царство православницьке московське.
Праонук, -ка, м. = правнук. Стане тобі його на ввесь твій вік і ще й дітям, онукам і правнукам твоїм останеться.
Приулок, -лка и -лку, м. Переулокъ. Сів собі на якім там приулку.
Усичок, -чка, м. Ум. отъ ус.
