Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

меляса

Меля́са, -си, ж. Свекловичная патока.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 416.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЛЯСА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЛЯСА"
Вакиристий, -а, -е. Овца или баранъ бѣлый, но съ черными обводами вокругъ глазъ. О. 1862. V. Кух. 36.
Вибуркувати, -кую, -єш, гл. Вымостить камнемъ.
Вислуженина, -ни, ж. 1) = вислуга 3. 2) Эмеритура. Желех.
Дої́сти Cм. Доїдати.
Дубала́ нар. Дыбомъ, вверхъ ногами. Дубала стати. Cм. дубора.
Лопітли́вий, -а, -е. Плохо, неразборчиво говорящій. Шух. І. 33.
Повіджимати, -ма́ю, -єш, гл. Постирать бѣлье (во множествѣ). Повіджимали дівчата сорочки. Харьк.
Потомство, -ва, с. Потомство. Гн. II. 129. Ти рятував народ свій вірний, потомство Якова благого. К. Псал. 175.
Пульцан, -на, м. = пульпак = индик. Вх. Пч. II. 12.
Сідак, -ка, м. = сідавка. МУЕ. III. 17.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕЛЯСА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.