Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

межівка

Межі́вка, -ки, ж. Размежеваніе. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 415.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЖІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЖІВКА"
Доїхати Cм. Доїжджати.
Засади́ти Cм. засаджувати.
Заставни́й, -а́, -е́ Положенный, отданный подъ залогъ, заложенный, закладной.
Небожка, -ки и пр, ж. = небіжка и пр.
Подрібити, -блю́, -биш, гл. = подробити. Ангель і сказав: возьми ж їх та подріби та й закопай у яму. Рудч. Ск. І. 34.
Ропотіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать. 2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. Cм. роптати.
Спочинок, -нку, гл. = спочив. КС. 1882. XII. 502. Будуть кримці та нагайці, безбожні бусурмени, тебе, пішого-піхотинця, на спочинках минати. ЗОЮР. І. 33.
Титульний, -а, -е. Сплошь прописной. титульні букви. Канитель (типогр.) Шейк.
Топчаковий, -а, -е. Относящійся къ топчаку.
Шашелиця, -ці, ж. = шашель. Чуб. І. 11.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕЖІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.