Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Дозволі́ння, -ня, с. = Дозвіл. За господським дозволінням, за риб'ячим приказанням, щоб було гризище, кісілище і бухан хліба.
Зменшати, -шаю, -єш, гл. Уменьшиться. Добрий дощ ішов та вже зменшав трохи.
Надтиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. надти́хнути, -хну, -неш, гл. Притихнуть, нѣсколько стихнуть. Може надтихне трохи вітер.
Назара́нці нар. Ha разсвѣтѣ.
Назарі́з нар. На убой.
Оскальнутися, -нуся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ осколя́тися. Усмѣхнуться. Хоч би вона оком оскальнулась.
Порозуміння, -ня, с. Взаимное пониманіе; солидарность.
Свекрівонька, -ки, ж. Ум. отъ свекруха.
Тройзілля, -ля, с. = троєзілля. А взяв козак тройзілля копати, взяла над ним зозуля кувати. Ум. тройзіллячко.
