Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.
1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Горе — море: пий його, не вип'єш. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку.
2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі.
Засіда́тельський, -а, -е. Засѣдательскій. Накинув голова засідательські мітки прясти.
Огонь 2, -ні, ж. = огоня.
Переложення, -ня, с. = перекладання, 1, 3.
Побучавіти, -вію, -єш, гл. Разбухнуть.
Понасівати, -ва́ю, -єш, гл. Насѣять (во многихъ мѣстахъ, во множествѣ). Горобці що-літо повикльовують усе, що він понасіває.
Попритулятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и притулитися, но о многихъ.
Поспішно нар. Поспѣшно. Ідуть, щоб побідить поспішно, або щоб трупом полягти. Ум. лоспішне́нько.
Спати, сплю, спиш, гл. Спать. Карі очі не сплять ночі. Спати, — аж пахне! или: спати, — аж гілля гне. Сильно хочется спать.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
