ломити

Ломи́ти, -млю, -миш, гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Грин. III. 319. Дурень і м'яло ломить. Ном. № ЗОЗО. А милая по милому білі ручки ломить. Чуб. V. 265. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Мет. 18. Катря аж білі руки ламле. МВ. ІІ. 13. Сила ламле вже трухле дерево. К. Гр. Кв. XXXIII. Употребляются и формы: Ламніте ( = ломіте). Грин. III. 540. Мати ламнить паляниці, кладе на стіл. Грин. III. 453. 2) О водѣ: размывать. Тиха вода береги ломить. Ном. № 1096. 3) Ломить, производить ломоту. У мене ломить спину.