Буритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Возмущаться, волноваться.
2) безл. Собираться бурѣ. Хмариться, буриться, — дощ буде....
Відмолодити, -джу, -диш, гл.
1) Вернуть молодость.
2) О тѣстѣ: сдѣлать мягче.
Ґа́цик, -ка, м. = Кажан.
Дава́ння, -ня, с. 1) Даваніе. Воно ж і даванню кінець є. 2) = Данкя́ 2. Давання гірше трутизни.
Застановля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. застанови́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Запаску свою до жидівки однесла, застановила. А третій пив і не платив та коня, зброю застановив. 2) Заставлять, заставить, загромоздить. 3) Ставить, поставить, во что-либо, напр. въ печь. Обід застановила, хліб посадила.
Корх, -ха, м.
1) Мѣра длины въ ширину ладони или въ четыре пальца. В старі годи бач на цін міряли корхами. Виріс як ячменик на корх, що тілько на голу косу косити. Виріс на три корхи вгору.
2) Щепотка (земли). І то не наш корх землі, що нам очі закриють.
Мамкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть кормилицей.
Рівний, -а, -е. 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю.
2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка.
3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Одного батька діти, та не рівні. Ум. рівненький, рівнесенький.
Сверщок, -щка, сверщук, -ка, м. = цвіркун. — польовий. Кузнечикъ, Gryllus campestris.
Туркатий, -а, -е. — віл. = турко.