Го́пки меж. 1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Пізно старого кота учить гопки. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. 2) ста́ти го́пки. Подняться на дыбы (о лошади). Копі.... як замордуються, як стануть гопки.
Джуми́га, -ги, ж. Осадокъ на днѣ со суда съ водой, на днѣ самовара. Вже нема води в самоварі, на дні сама джумига.
Дилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Строить изъ бревенъ. Ой у полі корчма дильом дильована.
Заблища́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Заблестѣть, засверкать.
Звіро́к, -рка́, м. Ум. отъ ii. звір.
Кімната, -ти, ж. Въ малорусскихъ хатѣ, домѣ — небольшая комнатка, отгороженная въ большой общей комнатѣ; служить обыкновенно спальней. У вдовиці дві світлиці, а третя кімната. Поставлю хату і кімнату. Піду я до кімнати постіль білу слати. V. Мати собі стрівожилась, устала з-за стола і одвела її в кімнату. Ум. кімнатка, кімнаточка. Він любив свою світличку з кімнаткою. Сам Сухобрус жив в сусідній кімнатці.
Охряти, -ря́ну, -неш, гл. = охлянути. Здається, я іще не дуже старий, а зовсім охряв, так що ні ніг, ні рук не чую. — на ноги. Устать, подбиться. Довго перся підтюпцем, поки на ноги охряв, аж підошов не чув.
Покійниця, -ці, ж. = небіжчиця. Я згадала покійницю няньку. Ум. покійничка.
Понур, -ра, м. Личинка майскаго жука.
Товсто нар.
1) Толсто.
2) Грубо, грубымъ голосомъ. Ведмідь на ретязі товсто реве.
