Вогорити, -рю, -риш, гл. Испорч. говорити. А ні до кого вогорити.
Дери́нник, -ка, м. Раст. Rubus caesius.
Змерзлюка, -ки, ж. Зябкая женщина.
Огрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. огребти́, -бу, -бе́ш, гл. = обгрібати, обгребти. Огню огреби. Не хотят гості їсти, треба її (капусту) обливати, — будут гості огрібати.
Поточитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад.
2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила.
Сімнадцять, -ти числ. Семнадцать.
Стегнище, -ща, с. ув. отъ стегно.
Стирчати, -чу́, -чи́ш, гл. Торчать. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить.
Українщина, -ни, ж. Украинскій языкъ и литература. Знаменитий декрет про українщину стався 18 мая 1876 року.
Човгання, -ня, с. Шарканье (ногами).
