Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми.
Досновиґати, -ґа́ю, -єш, гл. Доплестись.
Дру́жба, -би 1), ж. Дружба. Услужіте мені службу, покажіте дружбу. 2) об. Одинъ изъ супруговъ; замужняя женщина иди женатый мужчина. Позбірались судді-сенатори, присудили йому жениться, тому молодому князеві, і їде він шукати собі дружби, а за їм великий поїзд. І ти дружба, і я дружба, — оба 'сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби. Въ одной сказкѣ употреблено въ устахъ дѣвушекъ о молодомъ царевичѣ повидимому въ смыслѣ: молодой человѣкъ, могущій быть женихомъ: Приходить він до будинок, аж вийде три дочки тиєї баби на рундук.... Який ти, кажуть, дружбо, хороший, да уб'є тебе наша мати. 3) м. Товарищъ жениха на свадьбѣ, приглашенный имъ изъ числа парней; шаферъ. Иногда это значить тоже, что и дружко. Ум. дру́жбонько, дружби́ненько. Поглянь, Марусю, на поріг: то йде дружбонько воріг твій, та несе коровай на віці, білеє завивало на тарільці.
Заквита́ти, -та́ю, -єш, гл. Внести въ списокъ, въ запись. Піп но лейстрах заквитав, що Савка, прозвищем Знемога... для шпиталя той двір оддав.
Мете́лиця, -ці, ж. 1) Мятель. Бодай того коваля метелиця замела. Метелиця засипала як піском землю снігом. 2) Родъ танца, также музыка и пѣсня къ этому танцу. 3) Болѣзнь: овечій вертежъ = мотилиця 1. 4) = мотилиця 2. 5) Раст. Agrostis alba L. 6) метелиці давати. Трепать за волосы. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати.
Недбайливо нар. = недбало.
Позавозити, -вожу, -зиш, гл.
1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш.
2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили.
Розізлити, -злю́, -лиш, гл. Разозлить.
Стернявки, -вок, ж. мн. Грибы, растущіе послѣ уборки хлѣба на жнивьѣ.
Хуртовинний, -а, -е. Ненастный, бурный. Оце вже третій день така хуртовинна година.