Бо сз.
1) Потому что, ибо. Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю.
2) Же. Чи ж бо я на світі одная? Годі бо! Та йди бо швидче!
Випльовувати, -вую, -єш, сов. в. виплювати, -люю, -єш и виплюнути, -ну, -неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душ не виплювати. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював росписку.
Вихоритися, -рюся, -ришся, гл. Вихриться, кружиться вихремъ. Заверюха крутилась, вихорилась. (Думки) як завірюха крутились, вихорились.
Ґіб, -ба, м. пт. сорокопутъ, Lanius.
За́гад, -ду, м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Чи тобі загад був у поле йти?
Запізни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Опоздать. Запізнений відгомін гайдамацького гомону.
Зруйнувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Разрушить, разорить. Зруйнували Запорожжя. Не зостанеться тут камінь на каміні, щоб не зруйновано. Зруйновано життя моє на світі. 2) Разорить (о потерѣ имущества).
Обмацуватися, -цуюся, -єшся, сов. в. обмацатися, -цаюся, -єшся, гл. Ощупывать, ощупать себя или вокругъ себя. Обмацавсь — шило коло мене.
Стеління, -ня, с.
1) Стланіе.
2) Подстилка.
3) соб. Дерево для потолка.
Точок, -чка, м. 1) Ум. отъ тік. дути точо́к. Cм. тічок. 2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. 3) У косарей: выдолбленная изъ дерева посудина, привязываемая къ поясу; въ нее наливаютъ воды и кладуть брусокъ для точенія косы. Cм. кушка 1.
