Голопузя, -зяти, с.
1) = голопуцьок.
2) Бѣднякъ, оборвышъ.
Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Хоч не сильна, аби двір закрасила. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі.
Клап, -па, м.
1) Родъ зубца въ одеждѣ.
2) = капель.
8) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. клапоньки. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо й я румак!». А кінь одказав: «І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня».
Обцінка, -ки, ж. Оцѣнка. Тому млинові ми обцінки ніякої не робили, а так прямо написав писарь, що він стоїть буть би то сімсот рублів.
Охвицини, -цин, м. мн. Флигель.
Поґездґатися, -ґаюся, -єшся, гл.
1) Пометаться изъ стороны въ сторону.
2) Покапризничать.
Помовкнути, -немо, -нете, гл. Умолкнуть (о многихъ). Усі троє полягали і помовкли, мов би поснули. Гадюки як засичать, а сама більша як засичить на них, — вони всі і помовкли.
Стрітення, -ня, с. Праздн. Срѣтенье Господне 2 февраля. На стрітення зіма з літом пострічаються.
Суплікувати, -ку́ю, -єш, гл. Просить. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую.
Чмих I, -ху, м.
1) Одинъ разъ фырканія.
2) Родъ игры, въ которой стараются разсмѣшить, а смѣяться нельзя: кто чмихне, тотъ проигралъ.
