Витягатися, -гаюся, -єшся, сов. в. витягтися, -гнуся, -нешся, гл. Вытягиваться, вытянуться, протянуться. Та балка витяглась ік Абрамівці. Як учеше батька ціпом по лисині, той і витягсь (т. е. умеръ).
Вйо! меж. Крикъ на лошадей: но!
Дій! I меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати?
За́кло, -ла, с. Кусокъ земли, вдающійся въ чужую землю.
Китиця, -ці, ж. 1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) 2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. 3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Cм. кулик. 4) Букетъ цвѣтовъ. 5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Ум. китичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками.
Мірошникува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть мельникомъ.
Поприсилювати, -люю, -єш, гл. Привязать (во множествѣ).
Пробурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Проворчать. Якого там кулика ви видумали, дядьку! — пробурчав.
Утоді нар. = тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала.
Хижа, -жі, ж.
1) Кдѣть, чуланъ, кладовая. На улицю не піду і дома не всижу; хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Лагодила баба хижу: то тільки кішки лазили, а то вже й собаки стали лазити.
2) = хата. Ідут до каждої хижі і під вікни співают.
3) = хлів. Та заплели хижку, та загнали овечечку-стрижку. Ум. хижка. М'ясо поставили в хижку. Ой хто мене вірно любить, той прийде у хижку.
