Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Домі́вський, -а, -е. Домашній, домовой.
Дя́дечко, -ка, м. Ум. и ласк. отъ дядько.
Жорстки́й, -а, -е. Жесткій. Загортає плахту, щоб не намулив щоки об жорстку одежину. Чуб жорсткого волосся.. Cм. шорсткий.
Зара́ди нар. Ради, изъ-за. Треба миритися заради дітей.
Зва́лище, -ща, с. Развалины. Ворони з граками по звалищах літають.
Лопу́шни́к, -ка, м. 1) = лопу́х. 2) — водяний. Раст. Nymphaea alba.
Оживити 2, -ся. Cм. оживляти, -ся.
Приплошистий, -а, -е. Плоховатый. Жито приплошисте.
Шандарак, -ка, ж. = андарак. І шандарак свій скинула, так спотіла бідна.
