Де́-хто, мѣст. Кой-кто; нѣкоторые. Не стало й Богдана! Як віл під ярмом схилилась громада од Божої кари, і плакали де-хто. От трошки згодом вернулись до Бруса де-хто і посідали край його. Так він не стерпів, позбірав де-кого та й учинив проти ляхів трівогу.
Загонистий, -а, -е. 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере.
2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги.
3) Увлекающійся.
Затира́ха, -хи, ж. Названіе соломахи. Соломаха — затираха, як затрем — поїмо.
Копилити, -лю, -лиш, гл. — губи. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться къ чему съ пренебреженіемъ; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! . Не будете ви в нас копилить губу, як ті запорожці, що всі в них рівні.
Лимарі́вна, -ни, ж. Дочь шорника. Ой хто купить цебер меду ще й вина, того буде лимарівна молода.
Підслухати Cм. підслухувати.
Побудувати, -ду́ю, -єш, гл. Построить. Побудували литвини церкву. Опочивав сном тихим, безпробудним, як сплять царі і дуки імениті, що помники собі побудували.
Привезти, ся. Cм. привозити, -ся.
Сотникувати, -ку́ю, -єш, гл. Занимать должность сотника.
Хабета, -ти, ж. Кляча. Отто хабета: скільки бий, стільки і в'їдеш.
