Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калугирь

Калугирь, -ря, м. Монахъ. Калугирю, каже (до ченця): що то це ти робиш? Рудч. II. 201.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛУГИРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛУГИРЬ"
Безсумлінник, -ка, м. Безсовѣстный человѣкъ. Н. Вол. у.
Галасування, -ня, с. Крикъ, вопль, дѣйствіе отъ гл. галасувати. Галасування то піднімалось разом, то затихало. Левиц. І. 126.
Закипі́ти Cм. закипати.
Миги́чка, -ки, ж. = мжа.
Невлад нар. Некстати, не подходить. Коли моє тобі невлад, — я з своїм назад. Посл.
Однокровник, -ка, м. Родственникъ, единокровный. Зміев. у.
Поодв.. Cм. повідв..
Розя, -зі, ж. Дѣтск. розга. О. 1862. IX. 119.
Тендериця, -ці, ж. = тенгериця = кендериця. Вх. Зн. 25. Ум. тендеричка. Шейк.
Шляхточка, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛУГИРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.