Десбі́чний, -а, -е. Направо лежащій.
Дя́кувати, -вую, -єш, гл. Благодарить. Дякує красно. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Ой не дякуй мені, брате. дя́кувати господо́ві. Благодаря Бога.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Зарва́ти, -ся. Cм. зариватися, -ся.
Кроквина, -ни, ж. Одно стропило.
Ме́тка, -ки, ж. Нанизанный рядъ (рыбы, напр.). В'юнів метками продають. Переносно: У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка, аж п'ятірко. Завернув старий Кривинський з цілою меткою старих дочок.
Нахиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. нахилити, -лю́, -лиш, гл.
1) Наклонять, наклонить. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш.
2) Склонять, склонить (кого къ чему). Не нахиляв (її) на свою стежку.
Перегадати, -даю, -єш, гл. Передумать. Всі думки вже передумала, всі гадки перегадала.
Позатоптувати, -тую, -єш, гл. Затоптать (во множествѣ).
Сала, -ли, ж. Небольшой плотъ изъ сноповъ, употреблявшійся козаками при переправѣ черезъ рѣку: на него складывали оружіе и одежду и привязывали его къ хвосту лошади.
