Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Д пред. = До. Д мені. Вояк хоче, аби ви д нему вийшли.
Додму́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Дуть до чего нибудь, до какого нибудь случая.
Поперебуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Перемѣнить обувь (о многихъ).
Попідростати, -та́ємо, -єте, гл. Подрости (о многихъ). Дітки вже попідростали, є поміч і батькові й матері. (Сини) вже попідростали.
Почасточка, -ки, ж. = почастунок. Матінко, повная роже, прошу тебе на почасточку, на цюю чарочку.
Почимхати, -хаю, -єш, гл. Скоро побѣжать. Так почімхав, аж сі за ним закурило.
Роздякуватися, -куюся, -єшся, гл. Разсыпаться въ благодарностяхъ.
Розславити Cм. розславляти.
Царіград, -ду, м. Константинополь, Царьградъ. Червоного вина з Царіграду відер з троє у барилі.
