Богобоящий, -а, -е. = Богобійний. Які люде стали не богобоящі: у великий піст п'ють. Буде зверху хороше убрання, а душа буде негарна, не богобояща.
Брунькувати, -ку́ю, -єш, гл. Съѣдать древесныя почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема.
Гнутися, гнуся, гнешся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. 3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Довго мабуть гнувся — не давав?
За́кіль нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання.
Обов'язок, -зку, м. Обязательство; обязанность, долгъ.
Працюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Трудиться, стараться, употреблять усилія. Треба було вдвох зважувати вуліки на віз, бо вони не повироблювані, а я сам працювався.
Прилюдно нар. Открыто, публично. Прилюдно, принародно бито. Вона свою наймичку прилюдно все хвалить.
Рогачилно, -на, с. Древко къ ухвату.
Тушка, -ки, ж. Ум. отъ туша.
Фукнути, -ну, -неш, гл.
1) Дунуть (ртомъ).
2) Крикнуть на кого.
3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику!
