Вія, вії, ж. Рѣсница. Спустила свої довгі вії на очі. Ум. війка.
Журба́, -би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Журба сорочки не дасть. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. От журба йому твій кінь Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Козак журби не має. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Ум. жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя.
Зава́лий, -а, -е. Неповоротливый, увалень.
Знарядити Cм. знарязкати.
Лі́йка, -ки, ж. 1) Воронка. 2) Лейка. 3) Въ различныхъ инструментахъ и снарядахъ та металлическая трубка, въ которую вставляется деревянная ручка, напр., въ лопаткѣ, въ багрѣ и пр. Также въ подсвѣчникѣ та трубка, въ которую вставляется свѣча. Ум. лієчка.
Обізнавати, -знаю, -єш, сов. в. обізвати, -знаю, -єш, гл.
1) Знакомить, познакомить, ознакомить.
2) Узнавать, узнать кого. Більш обізнали мене люде, стали наймати.
Перемостити Cм. перемощувати.
Позакидати, -да́ю, -єш, гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене в багато чобіт, що я позакидав нагору. Персні позакидали в воду. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки.
Походящий, -а, -е. Передвижной, переносной. Походящий стіл.
Приполок, -лка, м. Доска возлѣ печки, на которой лежатъ доски пола.
