Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зростити

Зростити, -щу́, -сти́ш, гл. Выростить. Нехай їм Бог зростить. Ном. № 375. Як я тебе зростила, сама себе звеселила. Чуб. V. 681.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 185.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗРОСТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗРОСТИТИ"
Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. Греб. 339. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Шевч. Він мене од смерти одволав. Рудч. Ск. І. 128.
Відкладання, -ня, с. Откладываніе.
Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку нар. Ум. отъ додому.
Ми́дза, -зи, ж. Морда, толстое лицо.
Нестеменно нар. Точь-въ-точь. Окунів небіж та й Окунів, — нестеменно Окунів. Мир. ХРВ. 16.
Понагарбувати, -бую, -єш, гл. То-же, что и нагарбати, но во множествѣ. Понагарбували вони собі і грошей і всього, — буде і їм і дітям. Богодух. у.
Скацірувати, -ру́ю, -єш, гл. Избить. Зміев. у.  
Спосужати, -жа́ю, -єш, сов. в. спосудити, -джу, -диш, гл. Помогать, помочь, одолжать, одолжить, ссужать. Спосудьте мене, пустіть чистити ліс, бо нічим витопити. Міусск. окр. Волів спосужали перевозити бідним пашню, та й так тихенько декому роздавали всячину. ЗОЮР. II. 285.
Справити, -ся. Cм. справляти, -ся.
Ув'язати, -ся. Cм. ув'язувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗРОСТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.