Бобро, -бра, м. = бобер 1.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Затопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Затопать ногами, быстро побѣжать.
Кваплення, -ня, с.
1) Торопливость, поспѣшность.
2) Прельщеніе.
Натура, -ри, ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. 3) у натурі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Ум. натуронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю.
Незмога, -ги, ж. Невозможность. Сінешних (дверей) незмога й відчинити.
Нехвалитний, -а, -е. Не хваленый. Та воно часом з нехвалитного та бува добре.
Попридавлювати, -люю, -єш, гл. Придавить (во множествѣ).
Сказ, -зу, м. 1) Бѣшенство. Чоловік мій, мов який сказ на його напав, що день тобі у Нога бурла бє та каламуте. 2) = огріх. 3) Мѣсто въ полотнѣ, гдѣ остался слѣдъ спутанныхъ при тканіи нитокъ.
Стройно нар. = стрійно. (Гості) стройно, гучно, бучно поприїжджали, в соболевих ковпаках і в злоцистих поясах, і червоних чоботах і ферезіях.
