Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Зга́рячу нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся.
Кендя, -ді, ж. Чаще во мн. ч. ке́нді, -дів. 1) Валенки, валеныя калоши. . 2) Въ насмѣшку такъ называютъ большіе сапоги.
Круподерник, -ка, м. Дѣлающій крупу. Оттам, мамо, мельник, оттам круподерник.
Мжи́ти, мжить, гл. безл. Мороситъ (о дождѣ).
Обаторитися, обату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Опомниться, прійти въ себя.
Поохрещувати, -щую, -єш, гл. Окрестить (многихъ).
Ралянка, -ки, ж.
1) Паханіе ралом.
2) Время паханія ралом.
3) Поле, взрыхленное только ралом.
Ратуша, -ші, ж.
1) Городская дума, магистратъ, ратуша.
2) Сельское правленіе.
Ходуні, ходусі, гл. Дѣтск. ходить. Ум. ходусеньки. А в ніженьки ходусеньки, а в рученьки ладусеньки.
