Византієць, -тійця, м.
1) Житель Византіи.
2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн.
В'язок, -зка, м. 1) Связь полудрабків въ возѣ. 2) Связь (изъ тонкаго гнутаго дерева), посредствомъ которой въ саняхъ копили двухъ полозьевъ соединяются между собой. 3) Въ наружномъ однобортномъ колесѣ водяной мельницы: дубовая дужка, при помощи которой каждая лопатка прикрѣплена къ кляку. 4) Въ корзинѣ: поперечина, сверхъ которой затягивается дуга для ручки въ корзинѣ. 5) Позвонокъ. 6) Ум. отъ в'яз.
Деколи́шній, -я, -є. Иногда, кой-когда бывающій.
Дообі́дувати, -дую, -єш, сов. в. дообі́дати, -даю, -єш, гл. Дообѣдывать, дообѣдать. Дообідуйте бо швидче!
Наки́нути, -ся. Cм. накидати, -ся.
Окрімність, -ности, ж. Отдѣльность.
Позабірати, -ра́ю, -єш, гл. Забрать (многое). Усе позабірала, а синій камінець, що батько звелів купити, я й не взяла в Василя. В слободі позабірають усе.
Попудити, -джу, -диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.
Порозсупонюватися, -нюємося, -єтеся, гл. То-же, что и розсупонитися, но во множествѣ.
Потомність, -ности, ж. Будущее.
