Відпалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. відпалитися, -люся, -лишся, гл. При степномъ пожарѣ поджигать траву, чтобы вызвать встрѣчный пожаръ и такимъ образомъ прекратить дальнѣйшее распространеніе пламени.
Ґрос, -су, м. Стадо беременныхъ овецъ. У Манжуры: ґроси — беременныя овцы.
Ма́рфа, -фи, ж. У гуцульскихъ древорубовъ: дерево, сбиваемое въ плоты для сплава по рѣкѣ.
Підхвістя, -тя, с. Мѣсто подъ хвостомъ. У собаки підхвістя.
Посадити, -джу́, -диш, гл.
1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину.
2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом.
3) Истратить попусту. Коли яка копійка йому трапиться, він у тій беседі її й посадить.
4) — на лід. Поставить въ затрудненіе.
Пугавій 2, -вія, м. = пуга (кнутъ).
Сокотати, -чу́, -чеш, гл.
1) О курахъ: кричать, кудахтать. Кури крав, у міх клав, кури сокочуть, у міх не хочуть.
2) Болтать, трещать. Не сокочи, жінко. Дітвора сокоче, дітвора клекоче.
Стеженька, стежечка, -ки, ж. Ум. отъ стежка.
Човниченько, -ка, м. Ум. отъ човен.
Шкирготати, -гочу, -чеш, гл. = скреготати. Шкиргоче сорока.
