Везучий, -а, -е. О лошади: хорошо везущій. Кобила хоч і шкапувата, та про те везуча.
Ґрунь, -ня, м. Хребетъ горы.
Жда́ти, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Бог не рівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Якого прасунка ждатимеш. Не жди свого миленького із чужого краю. Я щастя ждав, — на злигодні здобувся: я світу ждав, — у темряві зостався. жда́ти на ко́го. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Час не жде на нас.
Заве́дено, нар. Разумѣется, конечно.
Зва́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Свѣсить. О, хто б узяв та зважив моє горе. 2) Взвѣсить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. 3) Cм. зважа́ти.
Злісливо нар. Зло, сердито.
Кумця, -ці, ж. Ум. отъ кума.
Послебізувати, -зу́ю, -єш, гл. Поговорить или почитать вяло.
Сивуха, -хи, ж. Сивуха. Пили на радощах сивуху.
Стоячий, -а, -е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре.
2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий.
