Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зазичати

Зазича́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зази́чити, -чу, -чиш, гл. = позичати, позичити. Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай твоя дочка одслуже. Мир. Пов. І. 170.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 40.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЗИЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЗИЧАТИ"
Вдовування, -ня, с. = удовування.
Випогоджуватися, -джується, сов. в. випогодитися, -диться, гл. безл. Проясняться, проясниться, наступать, наступить хорошей погодѣ.
Доци́катися, -каюся, -єшся, гл. Договориться ци (зовъ козы). Употреблено въ вертепной драмѣ въ слѣд. сценѣ: Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Клим: Ци-ци! Козо: Меее! Прячется подъ Иродовъ тронъ. Клим: Отеж доцикався! й козу загубив. Маркев. 63.
Злороб, -ба, м. Злодѣй. Встрѣчено только у Кулиша. К. ЦН. 318.
Обрізан, -на, м. Обрѣзанный еврей. Рк. Левиц.
Підзор, -ру, м. Подозрѣніе. Закр.
Підкапок, -пка, м. Монашеская камилавка. КС. 1883. III. 676. Чернець... стояв у підкапку. О. 1861. X. 23. 2) = очіпок. Подають молодій підкапок; вона його тричи кидав до порога, а тоді таки надівають на голову. Грин. III. 548.
Пучечка, -ки, ж. Ум. отъ пучка.
Собакарь, -ря, м. Псарь. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було. Полт. г.
Фостик, -ка, м. Ум. отъ фіст.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЗИЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.