Гультя́йка, -ки, ж. Женщина гуляка, лѣнтяйка. Ум. Гультя́йночка. Моя дочка гультяйночка, дома не ночує. 
                        
                        
                                                
                          
	Жируха́ 2, -хи́, ж. = жерелуха.
                        
                        
                                                
                          
	Забубо́ни, -нів, м. мн. = забобони. Не дуже люблю сільське понеділкування і всякі сільські забубони.  Бабські забубони. 
                        
                        
                                                
                          Із-                        
                        
                                                
                          Колотитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться. 8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося.  4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась.  5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.  
 
	                         
                        
                                                
                          
	Навро́кувати, -кую, -єш, гл. = наврочувати. Як неба й землі нам не міряти, так і мені вам не наврокувати.
                        
                        
                                                
                          Нетямуха, -хи, об. = нетяма 2.                           
                        
                                                
                          Порозсерджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Разсердиться (о многихъ).                        
                        
                                                
                          Стайка, -ки, ж.
	1) Рядъ копенъ хлѣба. Ой у полі жито у стайки ізвито.  Не моя жень, це стайка на моїй постаті. 
	2) Родъ шалаша у гуцульскаго пастуха въ полонинах.  То-же, что и застайка.                        
                        
                                                
                          Товчія, -чії, ж. Снарядъ для толченія дубовой коры (у кожевниковъ).                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          